Готовність вчителя до інноваційної діяльності

Нові реалії освіти вимагають осмислення інновацій та відповідно сформованість вчителя готовності до їх впровадження. Традицпродуктиійні методи навчання не виконують вже своєї функції, оскільки вони були запровадженні в репродуктивній парадигмі освіти, що мала на меті підготувати велику кількість виконавців, які б виконували доручення лінійних керівників на виробництві. Сьогодення потребує нового типу особистості: креативних, вільних від комплексів та стереотипів, що вміють генерувати ідеї та приймати неодинарні рішення. На жаль, нині диплом не гарантує місця на ринку праці, тому випускники повинні бути готовим змінювати професії і постійно вчитись новому. Відтак традиційна класно урочна система та класичні методи навчання гальмують певною мірою розвиток особистості учня. Тому тема постійно діючого семінару для заступників з виховної роботи, що проведений був на базі ТОКІППО 16 квітня, пов’язана з готовністю вчителя до інноваційної діяльності є особливо актуальною.

Проблемами готовності вчителя до інноваційної діяльності займались багато науковців, серед яких: І. Дичківська, В. Сластенин, А. Хуторський, О. Гончарова, Л. Петриченко, Л. Богданова, І. Гавриш, М. Гадецький, Г. Троцко та ін.

Най важливішими завданнями у цьому напрямі вчені визначають:

Ò допомогти кожному вчителю в розвитку його ціннісних орієнтацій і гуманістичної спрямованості;

Ò надати вчителю можливість усвідомити методологію вирішення; професійно-педагогічних проблем, яка ґрунтується на гуманістичній парадигмі;

Ò розкрити перед учителем способи побудови конкретних концепцій роботи школи і самого вчителя, враховуючи своєрідність умов їх діяльності;

Ò віднайти разом із учителем способи реалізації концептуальних схем у досвіді діяльності, особливо в організації дослідно-експериментальної роботи.

Розрізняють 5 категорій вчителів у цьому напрямі:

• новатори − вчителі, які завжди першими сприймають все нове сміливо його впроваджують і поширюють;

• помірковані, які дотримуються правила „золотої середини” і не сприймають нового до того часу, поки його не впровадять більшість колег;

• вчителі, які більше сумніваються, ніж вірять в нове, вони більше орієнтовані на старі технології, ніж на нові, а сприймають нове лише при загальній позитивній громадській думці;

• вчителі, які першими здійснюють практичну (експериментальну) перевірку цінностей інновацій в кожній школі;

• останню категорію складають вчителі, в яких дуже сильний зв’язок з традиційним, старим підходом до навчання і виховання, вони консервативні і відкидають все нове.

Учені розрізняють такі професійні уміння педагога, які засвідчують свідоме оволодіння інноваційною діяльністю:

• гностичні (уміння здобувати, поповнювати і розширювати свої знання, вивчати особистість дитини і себе);

• проектувальні (здатність планувати навчальний процес відповідно до цілей навчання, психологічних закономірностей, оптимальних видів, методів, прийомів професійної діяльності; уміння планувати позакласну роботу);

• конструктивні (уміння обирати оптимальні прийоми і способи навчання, форми роботи, відбирати і дозувати навчальний матеріал, оптимально керувати процесом учіння);

• організаційні (здатність організовувати свою діяльність і діяльність дітей відповідно до цілей навчально-виховного процесу);

• комунікативні (уміння використовувати різні механізми формування міжособистісних взаємин учасників педагогічного процесу, застосовувати техніку.

Вчені розрізняють три компоненти готовності вчителя до інновацій:

• Мотиваційно-орієнтаційний компонент

• характер ставлення до інноваційної діяльності;

• направленість особистості педагога;

• наявність „моделі” даної діяльності тощо.

• Змістовно-операційний компонент

• рівні системних знань;

• технологічність;

• володіння навичками здійсненні даної діяльності (досвід).

• Оцінно-рефлексивний компонент

• самооцінка своєї готовності до здійснення інноваційної діяльності;

• самокорекція;

• самоаналіз.

Для формування готовності вчителя до інновацій використовують такі форми роботи:

• Семінари;

• Методичні практикуми;

• Рольові ігри;

• стажування;

• Коучінг;

• Тренінги;

• Вивчення педагогічного досвіду;

• Круглі столи;

• Психотехніки;

• Кейс-метод

Література:

1. Абульханова-Славская К. А. Деятельность и психология личности / К. А. Абульханова-Славская. – М. : Наука, 1980. – 334 с.

2. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: навчальний посібник / І. М. Дичківська. – К. : Академвидав, 2004. – 352 с. – (Альма-матер).

3. Дубасенюк А. О. Професійна підготовка майбутнього вчителя до педагогічної діяльності / А. О. Дубасенюк, Т. В. Семенюк, О. Є. Антонова. – Житомир : Житомир. держ. пед. ун-т, 2003. – 192 с.

4. Дубасенюк А. О. Професійна підготовка майбутнього вчителя до педагогічної діяльності / А. О. Дубасенюк, Т. В. Семенюк, О. Є. Антонова. – Житомир : Житомир. держ. пед. ун-т, 2003. – 192 с.

5. Козлова О.Г. Підготовка вчителя до інноваційної діяльності в системі післядипломної освіти. Дис. …канд. пед. наук: 13.00.01. − К., 1999. − 235 с.

6. Паламарчук В. Педагогічні інновації і передовий педагогічний досвід // Післядипломна освіта в Україні. − 2003. − № 3. −30. С. 74-76.

7. Онищук Л. Інноватика − істотна складова гуманістичної перадигми учіння // Шлях освіти. − 2002. № 2. − С. 13-16.