ІІ міська науково-педагогічна конференція

25 березня 2015 року на базі Тернопільської Української гімназії ім. І. Франка відбулась ІІ міська науково-педагогічна конференція на тему: «Створення умов для подальшої модернізації навчально-виховного процесу на засадах стимулюючого моніторингу». Мій виступ був присвячений темі: Моделювання критеріїв ефективності рішень у форматі управлінського моніторингу керівника

Реалії реформування освіти України направлені передусім на отримання об’єктивної оцінки про стан надання освітніх послуг з метою втілення загальнодержавного проекту «Рівний доступ до якісної освіти». Валідність отриманої оцінки можуть забезпечити лише сучасні технології комплексного оцінювання, до яких належить моніторинг та експертиза. Можна стверджувати абсолютно переконливо, що зараз немає жодного управлінця-практика, який би не намагався опанувати саме ці технології. Однак, попри вагомі напрацювання Сьогодні сфера управління навчальними закладами не може обійтись без моніторингу як механізму ефективного нагляду контролю. Попри величезний спектр визначень моніторингу, дискусії щодо сутності моніторингу не припиняються.

Складність формулювання визначення означеного поняття пов’язана також з його належністю як до сфери науки, так і до сфери практики.

Отже, моніторинг може розглядатися як: спосіб дослідження реальності, що використовується в різних науках; спосіб забезпечення сфери управління різноманітними видами діяльності через надання своєчасної й якісної інформації.

Актуальність вивчення технології моніторингу не зменшується, оскільки у порядку проведення атестації вказано такі напрями оцінювання діяльності ЗНЗ:

1) забезпечення якості загальної середньої освіти (порівняльний аналіз результатів зовнішнього та внутрішнього моніторингу результатів навчальних досягнень учнів (вихованців); порівняння результатів незалежного оцінювання випускників 11-х класів із результатами їх навчальних досягнень (за 3 останні роки)) (для загальноосвітніх навчальних закладів);

2) дієвість внутрішнього моніторингу навчальних досягнень (розвитку) учнів (вихованців) (для дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів).

Моніторинг – це передусім дослідження. Тому він містить такі суто дослідницькі елементи, як генеральна та вибіркова сукупність, мету і завдання, об’єкт і предмет, планування процедур, вибір суб’єктів (експертів), збір та статистична обробка результатів, інтерпретацію, експертні висновки та рекомендації щодо прийняття певних управлінських рішень та прогнозування.

Як відомо, основною відмінністю моніторингу є періодичність та синхронність процедур. Час не є визначальним фактором. Моніторинг можна організувати і на протязі місяця, і кількох років. Головне чітко визначити не менше трьох часових точок (наприклад, щопонеділка на протязі місяця), і застосовувати одну і ту ж структуру інструментарію, наступна вимога: після кожного вимірювання чи оцінювання приймати відповідні рішення для покращання стану об’єкта. Експертиза, переважно, тлумачиться як одноразова процедура отримання оцінок на основі кількісних та якісних даних за допомогою, як стверджує С.Б.Кримський, «свого роду розпізнавальної системи, якою виступає експерт, і його інформативність, поєднання творчої активності і самостійності часто вносять вирішальний вклад в успіх дослідження». Отже, освітній моніторинг та педагогічна експертиза взаємопов'язані управлінські технології оцінки та контролю. Результати моніторингових досліджень можуть бути основою для експертних висновків, а дані експертизи можуть стати приводом для початку моніторингових досліджень.

На мою думку, можна говорити про інформаційний та дослідницький підходи

Зі всіх видів та типів моніторингу, найскладнішим є управлінський. Його завдання – покращення діяльності вчителя. Прийняття рішень – складний, відповідальний і формалізований процес, що вимагає професійної підготовки. Управлінське рішення – це вибір альтернативи, здійснений керівником у рамках його посадових повноважень і компетенції і спрямований на досягнення цілей організації.

Будь-яке управлінське рішення проходить через три стадії: 1. З’ясування проблеми – збір інформації, – з’ясування актуальності, – визначення умов при яких ця проблема буде вирішена

1. Складання плану рішення – розробка альтернативних варіантів рішення, – зіставлення варіантів рішення з наявними ресурсами, – оцінка альтернативних варіантів по соціальних наслідках, – оцінка альтернативних варіантів по економічній ефективності, – складання програм рішення, – розробка і складання детального плану рішення

2. Виконання рішення – доведення рішень до конкретних виконавців, – розробка заохочень і покарань, – контроль за виконанням рішень.

Види рішень: концептуальні,директивні, організаційні, аналітичні, прогностичні. Механізмом моніторингу за рішеннями є контролінг, який дозволяє фіксувати зміни та уникати ризиків. Будь яке рішення має позитивний ефект і обов’язково негативний. До критеріїв рішень можна віднести: актуальність, інформаційність, багатоаспектність, гнучкість, раціональність, оптимальність, зрозумілість, операційність, технологічність. Кожен з цих критеріїв дозволяє моделювати ефективні, прогностичні та дієві рішення.